21 лютого світ відзначатиме Міжнародний день рідної мови. Напередодні цього мовного свята ми зустрілися з одним із провідних педагогів, викладачкою української мови та літератури, вчителем–методистом Генічеського ліцею №3 Галиною Олександрівною Малицькою.

Вона як раз готувалася до уроку рідної мови в 5–Б класі. Ці діти з першого класу почали вивчати всі предмети українською мовою.

Ми поцікавились, як же почувають себе на цих уроках першопрохідці? Чи подобається їм вивчати українську мову?

І хоча ще була перерва (навчання дистанційне), вже багато хто з п’ятикласників підготувався до уроку й із задоволенням відповідав на наші запитання.

Майже хором вони сказали, що українську мову вивчати їм подобається, бо вони українці і повинні знати свою рідну мову. І вважають, що уроки української повинні бути в розкладі щоденно, тоді сучасні молоді люди будуть володіти правильною, літературною мовою.

Почувши відверті відповіді вихованців Галини Малицької, ми задали і їй декілька запитань. Уроки української мови, що проводить Галина Олександрівна цікаві. Вона сама красиво говорить і вчить цьому здобувачів освіти.

Галино Олександрівно! Яким був Ваш шлях до викладання української мови в школі?

 Таким же, як і в багатьох моїх ровесників-мовників. У 70- і роки нас усіх оточувало російськомовне середовище. Та й училися ми в школах з російською мовою навчання. Це був час, коли від уроків української мови звільняли дітей і частіше за все впливових батьків.

Я закінчила Генічеську середню школу №2. Те, що буду вчителькою, вирішила ще в початковій школі. А як же інакше? Мої батьки – вчителі з багаторічним стажем. Вони залишаються для мене найкращим взірцем учительської професії. А ще – людина  я творча, читаюча, в школі любила літературу. Ось і зробила свій вибір: буду вчителем російської мови та літератури.

 Який же педагогічний вуз дав Вам такі глибокі знання, що Ви відносно легко перекваліфікувалися у вчителя української?

– Педагогічну освіту я отримала в Херсонському державному педагогічному інституті. Конкурс був чималий, тому на філфак зараховували «сильних» випускників шкіл. Вчилися ми всі за державні кошти, одержували стипендію, якщо сесію здаєш на «5» і «4». І ми дуже старалися вчитися. Досі  пам’ятаю своїх викладачів. І хоча ми опановували російську, із задоволенням відвідували лекції тоді молодого українознавця.

Галино Олександрівно, а коли ж Ви в рідній, третій школі, почали викладати рідну мову?

 Можна сказати, що одразу після одержання диплому вчителя. Правда, спочатку в Генічеській середній школі №1 два роки працювала по спеціальності за дипломом. А в 1985, коли відкрилася нова школа в мікрорайоні, переводом стала навчати діток в ній. У зв’язку з тим, що вчителів української мови не вистачало, мене часто викликали заміняти уроки української, потім довірили викладати її. Так на початку 90 – х стала вчителем української мови і літератури. Ось уже як тридцятий рік.

Думаю, що тут ще й гени «спрацювали». Моя  мама, Надія Матвіївна Филимонова, все своє трудове життя вчила своїх учнів українській мові. Саме до неї я завжди зверталась і звертаюсь зараз за вчительськими порадами. Спочатку мені допомагали й досвідчені колеги. Та я і сама багато часу приділяю самоосвіті. Без цього сучасному вчителю ніяк. Ось тільки не розумію людей, які можуть добре й швидко володіти англійською, німецькою та й іншими мовами, а ось українську вивчити за все життя в Україні «им не дано». У це точно не вірю!

А які є секрети у Галини Олександрівни щодо успішного опанування українською мовою?

 Які там секрети?! Секрет один: люблю свою роботу, поважаю кожного свого учня, вчуся сама вчити.

Скажіть, будь ласка, кого зі своїх вихованців Ви можете назвати справжніми носіями рідної, української мови?

 Я б назвала багатьох, та це ж газета – місця не вистачить. У пам’яті одразу  спливли імена учнів: Тетяна Малищак, Наталя Лобанцева, Софія Золотухіна, Діомид Густий, Вікторія Жигадло… Та я можу впевнено сказати, що всі випускники наших закладів освіти добре володіють українською мовою, грамотно висловлюють свої думки й вільно спілкуються. Про це свідчать і результати щорічного ЗНО.

Дійсно, Галино Олександрівно, на одній газетній шпальті важко розповісти про рідну мову в рідній школі. Тож, що Ви можете побажати всім нам, хто живе на генічеській землі?

Бажаю всім усвідомити себе українцями, любити, знати й шанувати рідну мову нашого народу, але при цьому знати й культури інших народів, цікавитися ними, поважати їх, толерантно відноситись один до одного. А 21 лютого, в Міжнародний день рідної мови, нехай кожний мешканець нашого краю на своїй рідній мові побажає всім миру, здоров’я, благополуччя і порозуміння.

Дякуємо Вам, шановна Галино Олександрівно, за щиру розмову.

Підготувала ВАЛЕНТИНА КОЗІНА