Уявіть, що у вас з’явилася ще одна життєво необхідна потреба. От настільки ж важлива, як дихати, спати, пити воду… Тепер вам не можна судити про людину, не пізнавши її. Скількох помилок вдалося б уникнути?

Чи намагаєтеся ви спершу дізнатися більше про людину, а вже потім визначитися щодо свого ставлення до неї?

Звісно ж, не завжди. На всіх сили не вистачить. Тому часто перевіряємо на собі закономірність спілкування, де перше враження зазвичай помилкове. Ще частіше доводиться з болем переконуватися, що так і не зрозуміли людину навіть після тривалого знайомства, навіть після років шлюбу.

Що завадило? Ми складаємо щось на кшталт «особистої справи» для кожного, хто з’являється в нашому житті: ім’я, вік, інтереси, можливо навіть дата народження, якщо ви щасливець і пам’ятаєте дати. А потім ставимо штапм, тому що більшість «документів» без нього не чинні.
Штампи бувають різні, але заважає саме той, що засвідчує безнадійність: хтось нудний, з обмеженим світобаченням, несамостійний, нездара, багато розмовляє, мовчазний, дурні жарти, не розуміє жартів…

Ми не можемо знати всіх обставин. Хвороба, звільнення, розлучення, втома — от і з’явилася та реакція, що нас насторожила, а може невдалий жарт або ж неприємне слово, сказане ненароком. Несіть «особисту справу»! Тут, здається, новий штамп на підході!
Ця оцінка часто відволікає, закриває нам очі. Що ж, виходить, буде гра наосліп. Так товаришують люди, так створюються сім’ї. І все без розуміння.

Не можна знати, наскільки глибоким буде сюжет книжки, якщо ви прочитали тільки її опис на обкладинці. Так і в будь-яких стосунках. Люди самі обирають, як спілкуватися, зближуватися, чи ні. Якщо чути, але не слухати, не розповідати про те, що хвилює та не цікавитися переживаннями іншого, чи зможете ви взагалі довіряти комусь і, що більш важливо, чи будуть довіряти вам?

ВІН талановитий, ЇЙ це подобається, це ЇЇ і підкорило. Але знову все сама, на нього не можна покластися. Поспілкуватися, обговорити все — не варіант. ВОНА не пояснить йому, а ВІН не помітить. Потім образи, сварки. ВІН вимушений змиритися зі штампом несамостійності. ВІН теж не намагається щось змінити. Губить і свій талант, тому що бачить та знає більше, ніж інші, а пояснити це не в змозі. Все одно не зрозуміють, в НЬОМУ помічають тільки той штамп. Далі розлучення або нещасні діти, які питають, чого батьки не розлучаться. А вони не можуть один без одного, не дивлячись на всі муки.

І тоді, коли обох не стане, їх діти зрозуміють, що треба зберегти тільки приємні спогади. Тільки вони мають сенс для них та їх нащадків. А потім все ж з’являться питання, на які вже ніколи відповідей не знайти. Чому ж зникла любов? Чому долі склалися саме так?

Люди не змогли пізнати один одного. А скільки всього не сталося б, якби в них були ті щирі розмови, що зцілюють душевні рани та об’єднують людей.

Забудьте про штампи. Розмовляйте з близькими, поки їх не втратили!